Голова парламентської делегації в Парламентській асамблеї НАТО Ірина Фріз на своїй сторінці у Facebook надала в повному обсязі анотацію генеральної доповіді Комітету з питань науки і технологій щодо “Втручання Росії в процеси виборів і референдумів у державах-членах НАТО”, автором якої є Сьюзан Девіс.
У доповіді зазначено, що шляхом такого втручання Росія переслідує декілька цілей:
загострення вже існуючої у суспільствах цих країн соціальної напруги;
- підрив довіри громадян до ліберальних демократичних інститутів;
- просування особистостей і політичних груп, які розглядаються нею як доступні для російського впливу, і дискредитація тих, хто сприймається як налаштований вороже;
- створення атмосфери хаосу і непевності в західних країнах.
Втручання аналізується на конкретних випадках в державах-членах НАТО: США (президентські вибори 2016 р.), Сполученому Королівстві (референдум про Brexit 2016 р. і загальні вибори 2017 р.), Франції (президентські вибори 2017 р.), Німеччині (парламентські вибори 2017 р.), Іспанії (конституційна криза, спричинена сецесійними процесами в Каталонії в 2017 р.).
При цьому, як наголошується, використовується одна типова схема: несанкціоноване втручання в мережі політичних партій і урядових структур; злам особистої і професійної пошти, викрадення персональних даних; системні викиди викраденої інформації з подальшим масовим поширенням в соціальних медіа, тиражуванням ботами, тролями та іншими засобами; передача інформації в публічний простір пресою, яка перебуває під традиційним впливом; формування контрольованими російським урядом органами неправдивої і брехливої інформації, яка підживлює полеміку і конспіративні теми; як результат, створення атмосфери непевності, хаосу і скандалів в суспільствах, які були мішенню таких дій.
Як можливі міри реагування у доповіді пропонується:
- у галузі виборчої інфраструктури (системи реєстрації виборців, машини для голосування, сервери для підрахунку і оприлюднення результатів): передвиборні тестування, сертифікація систем для голосування, запровадження операцій контролю і звірки результатів, відмова від машин електронного голосування;
- у галузі інформаційних систем: утворення в зацікавлених структурах інформаційної служби системного характеру, яка могла би надавати необхідну допомогу всьому персоналу; вироблення чітких процедур оперативного реагування на випадки втручання; як приклади на міжнародному рівні наводяться прийняття ЄС у 2016 р. Директиви про інформаційні мережі і системи, якою він зобов’язав держави-члени утворити центри реагування на інциденти та національні органи, відповідальні за інформаційну безпеку; прийняття усіма державами-членами НАТО стратегії щодо кібербезпеки; створення у липні 2014 р. в Ризі НАТО Центру стратегічних комунікацій, одним із завдань якого є проведення досліджень з питань інформаційної війни; функціонування у Таллінні Об’єднаного центру передових технологій з кібероборони (2008); утворення Європейського центру протидії гібридним загрозам (2017 р.), в діяльності якого беруть участь НАТО і ЄС;
- у галузі засобів масової інформації і соціальних медіа: посилення відповідальності підприємств засобів масової інформації і технологій (вжиття додаткових заходів для протидії зловживанню зловмисниками їхніми сайтами; (так, Твіттер анулював 3814 облікових записів, пов’язаних з російськими операціями втручання), з одного боку, та органів влади (обов’язок інформувати громадськість про ризики втручання, недопущення/усунення передумов для успіху зовнішньої підривної діяльності), з іншого.
Дійсно досить змістовна та обґрунтована доповідь, засади якої вже впроваджуються багатьма країнами-членами НАТО та ЄС.






